Верховна Рада ухвалила в першому читанні проєкт нового Цивільного кодексу України. Це один із наймасштабніших законодавчих документів в історії країни: він має оновити правила, за якими люди укладають договори, володіють майном, розлучаються, виховують дітей, захищають приватність і передають спадщину.
Поки що це не закон, а проєкт після першого читання. Його ще мають доопрацювати до другого читання, тому фінальний текст може змінитися. Але вже зараз видно головний напрям: Україна намагається переписати приватне право під реальність XXI століття — цифрові активи, війну, мобільність людей, нові сімейні формати й європейські стандарти.
Цивільний кодекс — це інструкція до повсякденного життя, а не документ лише для юристів
Цивільний кодекс визначає базові правила приватного життя.
Він відповідає на питання: що є майном, як укладати договори, хто має право на спадщину, як захищати честь і репутацію, як людина може захищати свої права.
Чинний Цивільний кодекс ухвалили у 2003 році. За цей час Україна пережила цифрову революцію, повномасштабну війну, масову міграцію, зміну сімейних практик і появу нових форм власності — від криптоактивів до акаунтів і цифрових сервісів.
Тому ідея нового кодексу виглядає логічною: старий документ дедалі частіше описує світ, якого вже немає.
Новий кодекс переписує правила для майна, сім’ї, договорів і цифрового життя
За даними РБК-Україна, над проєктом понад сім років працювали понад триста юристів. Документ складається з 803 сторінок і претендує на статус найбільшого законопроєкту в історії України.
Головна ідея — адаптувати приватне право до сучасних умов. У кодексі з’являються цифрові речі, право на забуття, право на репарації, кілька місць проживання, нові правила розлучення, поняття фактичного сімейного союзу та оновлений статус дитини, споживача і професіонала.
У центрі нового ЦК — не держава, а людина та її приватні рішення
Одна з концептуальних змін — нова мова кодексу. Замість звичних формулювань про “цивільне законодавство” та “цивільні відносини” проєкт використовує поняття “приватне право” і “приватні відносини”.
Це не просто косметика. Ідея в тому, щоб поставити в центр людину, її автономію, свободу договору, власність і відповідальність за власну поведінку.
До засад приватного права додають приватну автономію, диспозитивність, добросовісність, розумність і заборону отримувати переваги зі своєї протиправної або недобросовісної поведінки.
Простими словами: якщо людина або компанія поводиться хитро, нечесно або суперечить власним попереднім діям, право має мати інструменти не дозволити їй на цьому виграти.
“Доброзвичайність” має стати фільтром проти нечесної поведінки
Одна з найбільш обговорюваних новацій — поняття доброзвичайності. У юридичній традиції це відповідає латинському boni mores — добрі звичаї, моральні межі допустимої поведінки.
РБК-Україна зазначає, що в проєкті цей термін згадується 45 разів. За поясненням спікера Верховної Ради, “доброзвичайність” має замінити розмиту формулу “моральні засади суспільства” і наблизити українське приватне право до європейської традиції.
На практиці це може працювати як запобіжник. Люди можуть укладати договори майже про все, але не про те, що суперечить закону або доброзвичайності. Людина може захищати свої права, але не способами, які виходять за етичні й правові межі.
Плюс у тому, що право отримує моральний фільтр проти очевидно недобросовісної поведінки. Мінус — у ризику різного тлумачення. Те, що один суддя вважатиме доброзвичайним, інший може оцінити інакше. Тому ця норма потребуватиме дуже обережної судової практики.
Діти зможуть мати більше фінансової й особистої самостійності
Проєкт вводить окремий правовий статус “дитини”: малолітні — до 14 років, неповнолітні — від 14 до 18 років.
За матеріалом РБК-Україна, діти від 6 років зможуть здійснювати дрібні платіжні операції за допомогою власних банківських карток. Підлітки від 14 до 18 років зможуть самостійно укладати договори банківського рахунку, розпоряджатися коштами на рахунках і бути засновниками або учасниками юридичних осіб.
Це суттєва зміна. Дитина в кодексі стає не лише “об’єктом захисту”, а й учасником приватних відносин із власними правами.
Також прямо прописуються права дитини на особистий простір, приватність і висловлення думки щодо питань, які стосуються її життя.
Жити в кількох місцях стане нормально не лише в житті, а й у праві
Замість звичного терміну “місце проживання” у проєкті з’являється поняття осідку. Це може бути місце постійного або тимчасового проживання, соціальна установа, військова частина чи інший заклад у випадках, визначених законом.
Головна новація — людина зможе мати кілька осідків одночасно.
Це відповідає реальності воєнної України. Людина може бути зареєстрована в одному місті, жити в іншому, працювати дистанційно, мати тимчасове житло, служити у військовій частині або переїхати через бойові дії.
Потенційно це може спростити доступ до послуг і зменшити розрив між “адресою в документах” і реальним життям. Але практичний ефект залежатиме від того, як це узгодять із реєстрами, судами, соціальними виплатами, медициною, освітою і податковими правилами.
Шлюб більше не буде єдиною формою сімейного життя, яку бачить закон
Новий ЦК пропонує інтегрувати сімейні норми в ширшу систему приватного права. Одна з помітних змін — поява поняття фактичного сімейного союзу.
Йдеться про проживання жінки й чоловіка однією сім’єю без реєстрації шлюбу, якщо вони не перебувають в іншому шлюбі та не є родичами.
Це спроба юридично описати ситуацію, яка давно існує в житті: люди живуть разом, ведуть спільний побут, мають спільні витрати, іноді дітей і майно, але не реєструють шлюб.
Також проєкт запроваджує офіційний статус окремого проживання подружжя — фактично легальну сепарацію. Її можна буде оформити через нотаріуса за спільною згодою або через суд.
Після встановлення такого статусу нові доходи, покупки й борги вже не вважатимуться спільними. Подружжя також не буде зобов’язане фінансово підтримувати одне одного, але обов’язки щодо дітей залишаться.
Це може бути корисно для пар, які фактично розійшлися, але ще не готові або не можуть швидко оформити розлучення. Закон дає їм проміжний стан між “ми ще офіційно сім’я” і “ми вже юридично розлучені”.
Розлучення має стати швидшим, навіть якщо суперечки про майно ще тривають
За проєктом, розірвання шлюбу має бути відокремлене від спорів про майно, бізнес або аліменти.
Це важлива зміна. Зараз розлучення часто перетворюється на довгу судову історію не тому, що люди не хочуть розірвати шлюб, а тому що паралельно сперечаються про квартиру, дітей, аліменти або активи.
Новий підхід дозволяє розлучити подружжя, навіть якщо майновий спір ще триває.
Для пар із дітьми передбачено швидший шлях, якщо вони домовилися мирно. Розлучення через ДРАЦС або нотаріуса може тривати один місяць за умови нотаріально посвідченого договору про батьківські обов’язки та аліменти.
Період на примирення теж хочуть зробити конкретнішим. До шести місяців — для пар із дітьми, які не домовилися. Один місяць — якщо домовленість є. Без очікування — якщо пара вже понад пів року перебувала в статусі окремого проживання або якщо є домашнє насильство чи інша протиправна поведінка з ознаками злочину.
У цьому є здоровий сенс: держава не має штучно тримати людей у шлюбі, якщо стосунки вже завершені. Особливо якщо йдеться про насильство.
Борги ФОПа можуть зачепити сімейне майно — але не автоматично
Новий кодекс також зачіпає підприємців-ФОПів. За матеріалом РБК-Україна, шлюб і фактичний сімейний союз хочуть зблизити в питанні боргів підприємця.
Якщо у ФОПа виникнуть бізнес-борги, стягнення може стосуватися його частки у спільному сімейному майні.
Це не означає, що кредитор просто забере спільну квартиру чи авто. Спочатку потрібно буде юридично виділити частку боржника.
Для сімей підприємців це важливий сигнал. Бізнес-ризики ФОПа можуть зачіпати не лише його особисті активи, а й частку в спільному майні. Тому фінансова прозорість у парі стає не “приємним бонусом”, а питанням безпеки.
Опікунів перевірятимуть суворіше, а за майном підопічних стежитимуть уважніше
Проєкт суттєво посилює правила опіки та піклування. Опікуном або піклувальником зможе бути лише повнолітня дієздатна людина з українським громадянством, яка постійно проживає в Україні.
Також розширюється перелік осіб, які не можуть бути опікунами. Серед них — люди з непогашеною судимістю за тяжкі злочини, особи з адміністративними стягненнями за домашнє насильство протягом останніх 10 років, люди з конфліктом інтересів із підопічним, особи без постійного проживання або доходу, а також ті, хто сам потребує постійного догляду.
Опікуни мають щороку звітувати про здоров’я підопічного, умови його життя і фінансові операції з його майном.
Це посилює контроль. І це зрозуміло: опіка — сфера, де людина часто не може сама себе захистити. Але тут важливо не перейти межу, коли контроль стає надмірною бюрократією і відлякує нормальних кандидатів в опікуни.
Окремо вводяться альтернативи класичній опіці: інститут помічника для дієздатної людини, яка за станом здоров’я потребує підтримки, а також фахівець із супроводу ветеранів і членів їхніх сімей.
Інтернет більше не має пам’ятати все: як працюватиме право на забуття
Новий ЦК закріплює право на забуття — можливість вимагати видалення, приховування або деіндексації інформації про себе.
Йдеться про випадки, коли інформація неправдива, застаріла, неповна, зібрана незаконно або втратила суспільний інтерес, але продовжує шкодити репутації чи особистим правам людини.
Це важлива зміна для цифрової епохи. Інтернет майже нічого не забуває: старі публікації, помилки, недостовірні дані або приватна інформація можуть роками впливати на життя людини.
Але право на забуття має запобіжники. Інформацію не можна буде просто “стерти”, якщо вона стосується посадовців, публічних осіб, виконання суспільних функцій, свободи слова, історичної чи наукової цінності, медицини або зберігається за законом.
І саме тут головна напруга. Для звичайної людини це може бути інструментом захисту. Для журналістики й антикорупційних розслідувань — потенційним ризиком, якщо норму спробують використати для зачистки суспільно важливої інформації.
Крипта, домени й акаунти можуть стати повноцінним майном
Проєкт нового кодексу визнає цифрові речі. У публічних оглядах до них відносять, зокрема, віртуальні активи, доменні імена та облікові записи.
Це важливо, бо цифрове майно вже давно має реальну цінність. Людина може мати криптоактиви, домен, акаунт із комерційною вартістю, цифровий продукт або інший онлайн-актив.
Але без чіткого правового статусу складно зрозуміти, як це продавати, передавати, захищати чи успадковувати.
Новий кодекс намагається визнати очевидне: майно більше не обмежується квартирою, авто, грошима і землею.
Право на репарації не має зникати разом із людиною
Окремий блок змін пов’язаний із війною. Проєкт закріплює право на репарації від держави-агресора та можливість спадкування такого права.
Це важливо для людей, які втратили житло, бізнес, здоров’я або родичів через російську агресію. Якщо право на компенсацію буде прямо закріплене в цивільному праві, воно не зникатиме зі смертю людини, а може перейти спадкоємцям.
Однак це не означає автоматичних виплат. Репарації залежать від міжнародних механізмів, російських активів, судів і політичних рішень партнерів. Кодекс може створити правову рамку всередині України, але сам по собі не вирішить питання грошей.
У проєкті багато здорової логіки, але масштаб реформи створює ризики
Як ідея — оновлення Цивільного кодексу потрібне. Україна не може жити за приватним правом, яке повністю не встигає за цифровою економікою, війною, новими сімейними форматами й мобільністю людей.
У проєкті є багато важливих речей: цифрові активи, право на забуття, кілька осідків, більше прав для дітей, легальна сепарація, чіткіші правила розлучення, право на репарації, оновлення статусу споживача.
Але проблема такого документа — масштаб. Якщо переписати одразу майже все приватне право, можна не лише прибрати старі колізії, а й створити нові.
Найбільші ризики — три.
Перший — розмиті поняття. Доброзвичайність, право на забуття, межі приватності, фактичний сімейний союз — усе це потребує дуже точного застосування. Інакше судова практика буде хитатися роками.
Другий — ризик для свободи слова. Право на забуття потрібне звичайним людям, але воно не має перетворитися на інструмент, яким публічні особи зачищають незручну інформацію.
Третій — перехідний хаос. Бізнес, нотаріуси, суди, банки, органи опіки, ДРАЦСи, реєстри й медичні установи мають зрозуміти, як працювати за новими правилами. Без нормального перехідного періоду навіть хороші ідеї можуть стати квестом на виживання.
Новий ЦК може запрацювати з 2027 року, але текст ще змінюватимуть
Поки що Верховна Рада підтримала законопроєкт лише в першому читанні. Депутатам продовжили час на підготовку до другого читання, а сам текст ще можуть суттєво змінити.
Якщо документ ухвалять у цілому й опублікують у 2026 році, оновлений Кодекс може почати діяти з 1 січня 2027 року.
Тобто зараз це ще не нові правила життя, а великий законодавчий проєкт. Але його варто уважно читати вже зараз, бо він показує, якою держава бачить приватну свободу українців у найближчі роки.
