Дослідження Міжнародної організації з міграції (IOM) за липень 2025 року аналізує тенденції повернення українців із-за кордону, причини їхнього вибору та виклики, з якими вони стикаються після повернення.
Понад три роки після повномасштабного вторгнення майже чверть українців досі залишаються переміщеними: 3,8 мільйона всередині країни та 5,6 мільйона за кордоном. З них 5,1 мільйона перебувають у Європі. Водночас уже 4,1 мільйона людей повернулися додому — серед них 1,1 мільйона з-за кордону, а ще 340 тисяч повернулися, але залишаються внутрішньо переміщеними.
Хто і чому повертається
Основна причина повернення — це не економіка чи безпека, а бажання бути вдома та разом із рідними. Сімдесят відсотків українців, які повернулися з-за кордону, назвали ці фактори головними мотивами. Для порівняння: серед тих, хто перемістився всередині країни, цей показник становить лише 34%.
Натомість питання безпеки чи доступу до роботи та житла рідше визначають як головний стимул повернення з-за кордону: лише 8% повернулися через покращення безпекової ситуації (проти 21% серед внутрішніх поверненців), 5% — через наявність житла (проти 18%) та лише 4% — через можливість працевлаштування (проти 17%).
Попри це, робота й житло залишаються важливими вторинними факторами: 28% серед тих, хто повернувся, включають роботу у трійку головних причин повернення, а 23% — наявність житла.
Що підштовхує залишити країну перебування
Українці, які жили в країнах ЄС, частіше повідомляли про економічні проблеми або соціальну напругу як про причини виїзду. 10% тих, хто повернувся з ЄС, вказали неможливість заробляти як основну причину, чому покинули попереднє місце проживання (проти лише 4% тих, хто повертався з країн поза ЄС). Ще 5% скаржилися на напруженість у відносинах із місцевими жителями, а 3% — на труднощі з покриттям базових витрат. Серед тих, хто повернувся з країн поза ЄС, такі проблеми згадували менш ніж 1% опитаних.
Фактор житла і прифронтові регіони
Доступність житла вдома нерідко стає вирішальним фактором повернення навіть у прифронтові області. Серед тих, хто повернувся з-за кордону на прифронтові території, 8% вказали наявність житла як головну причину, тоді як 14% назвали неможливість знайти житло під час вимушеного перебування за межами України. Це майже вдвічі більше, ніж серед тих, хто повертався в регіони, віддалені від фронту (4% і 7% відповідно). Для тих, хто оселився у прифронтових районах, ці показники були ще вищими — 10% та 15% відповідно.
Звідки повертаються
Більшість приїжджають із ЄС: 36% з Польщі, 16% з Німеччини, 5% з Чехії та Італії. Проте зростає частка повернень з Канади (з 1% до 8%), Молдови (з 2% до 6%) та Болгарії (з 4% до 8%). Якщо раніше 93% поверталися з країн ЄС, то зараз ця частка знизилася до 77%.
Куди повертаються
61% з-за кордону оселилися у Києві та Київській області (разом 28%), а також у Дніпропетровській (10%), Одеській (10%), Харківській (7%) та Миколаївській (6%) областях. Лише чверть (25%) повернулися у прифронтові райони, тоді як серед внутрішніх переселенців цей показник становить 42%. Водночас зростає частка тих, хто обирає західні області — з 15% до 19%.
Що відбувається після повернення
82% поверненців живуть у власному житлі, але 6% змушені мешкати у пошкоджених або недобудованих будинках. Лише 61% людей працездатного віку мають роботу чи самозайнятість (для порівняння: 72% серед внутрішніх поверненців та 68% серед тих, хто не був переміщений). Серед проблем — обмежені вакансії (35%) та відсутність гнучкого графіка (20%).
44% відзначають нестачу можливостей для заробітку, 38% — брак доступу до ліків, 36% — до будматеріалів, 33% — до медичних послуг. Кожен четвертий (24%) зізнається, що розглядає можливість повторного виїзду, зокрема за кордон.
