Молодь віком від 18 до 29 років – найщасливіше з поколінь українців. За даними Київського міжнародного інституту соціології, 81% громадян молодше 39 років почуваються щасливими. Для порівняння: у групі 40–59 років щасливими себе називають 67%. «Це не специфічно для України», – каже директор КМІС Володимир Паніотто.
Річ в іншому. Завдяки інтернету у молоді, на думку Паніотто, більший потенціал для включення в європейську комунікацію: 95,7% українців віком до 30 років користуються інтернетом щодня або майже щодня.
Покоління до 30 років народилося в Україні, її незалежність є для нього природною. Війна дуже швидко змінює ставлення до Росії та усвідомлення цінності своєї держави, і перш за все – серед молоді, каже Паніотто.
Наскільки втрати, що їх зазнає молоде покоління, вплинуть на розвиток країни, залежить від тривалості війни та кількості загиблих. Якщо припустити, що втрат в українців стільки ж, скільки у ворога (приблизно 40 000 на початок серпня) і всім загиблим менше 30 років, це 0,7% громадян у групі 18–29. «Це люди, які загинули назавжди, не якісь будівлі, – додає Паніотто. – Серед них могли бути генії, що зробили б Україну більш розвиненою та щасливою».
Для виживання популяції потрібні люди з високим рівнем емпатії та альтруїзму – ті, які готові загинути за інших, говорить соціолог. На війні гинуть якраз найбільш свідомі та відповідальні. Не меншою втратою є молодь, що їде за кордон. Навіть якщо кількість біженців, які залишили країну, не перевищує 6 млн, це в будь-якому разі дуже багато, каже Паніотто. Що довше триватиме війна, то краще найздібніші вкоріняться в інших країнах. Україна може втратити десятки, якщо не сотні тисяч талантів.
