Чи варта Україна зусиль світу?

Огляд циклу матеріалів The Economist про значення війни для Заходу та майбутнє регіону

Війна в Україні стала не лише викликом для українців, а й тестом для Заходу: на витривалість, на солідарність, на здатність діяти послідовно. Видання The Economist присвятило цьому окрему серію аналітичних текстів. Ось головне.

Україна як тест для геополітики

Війна Росії проти України поставила під сумнів базові уявлення про стабільність у Європі. У центрі — три питання:

Чи готові США й надалі гарантувати безпеку Європи?
Чи зможуть країни ЄС взяти на себе частину відповідальності?
На чий бік стануть країни глобального Півдня?

Відповіді на них визначать не лише долю України, а й глобальне позиціонування Заходу.

Майбутнє України досі невизначене. Путін може зупинити бойові дії в обмін на тимчасове перемир’я, але стратегічна мета Росії не змінюється: тиск на сусідів і згортання демократії вдома. Саме тому будь-який мир потребує надійних безпекових гарантій, стабільного озброєння та довгострокової фінансової підтримки з боку партнерів.

Що означає поразка або перемога України

Поразка України закріпить уявлення про слабкість Заходу, який не здатен втримати демократичну країну на європейському континенті. Натомість перемога стане сигналом: колективні дії демократичних держав можуть бути ефективними — і це важливо не лише у контексті Росії, а й у протистоянні з Китаєм.

Підтримка США відіграла ключову роль — зокрема, майже $48 млрд військової та фінансової допомоги за президентства Байдена. Без цього об’єднати Європу навколо допомоги Києву було б значно складніше.

Україна змогла завдати серйозного удару по репутації російської армії — зокрема, знищити понад тисячу російських танків менш ніж за рік. Але далі потрібно більше.

Європа між деклараціями й реальністю

Попри масштабну підтримку України, Європа не демонструє готовності взяти на себе повноцінну відповідальність за відновлення країни. Ідеться не лише про гроші — хоча йдеться про сотні мільярдів доларів — а й про необхідність супроводжувати економічну відбудову реформами. Членство в ЄС могло б стати стимулом, але поки що це скоріше обіцянка без строків.

У питаннях оборони теж спостерігається дисбаланс. Німеччина, наприклад, пообіцяла €100 млрд на армію, але ефективність цих витрат поки під питанням. Фінляндія і Швеція вирішили вступити до НАТО, але процес уповільнюють внутрішньополітичні торги в Туреччині.

Якщо ЄС не посилить власну спроможність, США знову доведеться «закривати» прогалини. А це — витрати, втрати довіри, політичні ризики.

Решта світу: нейтральна або байдужа

Глобальний Південь здебільшого не бачить у війні в Україні чогось принципового. Для багатьох країн це лише черговий конфлікт між великими державами — з елементами лицемірства з обох боків. Якщо Україна програє, це лише зміцнить думку, що Захід уже не той.

А от перемога — або навіть стримування Росії — може стати інвестицією в глобальну стабільність.

Брак боєприпасів — нова реальність

Україна щодня випускає 5–6 тисяч снарядів. Росія — до 20 тисяч. Це масштаб, до якого не готовий майже ніхто в НАТО. Роки прогнозів про нову війну так і не перетворилися на серйозні інвестиції у ВПК.

Оцінки експертів свідчать: більшість країн Альянсу мають лише 10% від того, що потрібно для війни навіть середньої інтенсивності. Виробництво вже збільшують: США планують вийти на понад мільйон 155-мм снарядів на рік, Європа — близько 300 000. Але й цього вистачить Україні лише на три місяці.

Проте досі деякі уряди не підписують довгострокових контрактів із виробниками, тож заводи не поспішають розширювати потужності. Це слабке місце, яке ще доведеться виправити.

Росія: внутрішнє стискання як тактика

Для Путіна перемога України — це не лише геополітична втрата. Це ризик зараження. Демократична, успішна Україна поруч — загроза російській автократії. Саме тому Москва закручує гайки: репресії, контроль над медіа, мілітаризація економіки.

Близько пів мільйона росіян залишили країну після початку вторгнення, ще 20 тисяч — заарештовано за протест. Російська економіка вже деформується: витрати на оборону та «внутрішню безпеку» зросли на 40–50%, тоді як охорона здоров’я скоротилася на 9%. Путін готує суспільство до довгої війни — і тотальної покори.

Погляд біженців: тимчасове життя без чітких термінів

Близько восьми мільйонів українців виїхали за кордон. Більшість — жінки з дітьми. Їм надано тимчасовий захист, але питання довгострокової інтеграції — ще попереду.

81% біженців хоче повернутися додому. Але коли це можливо — ніхто не знає. Деякі країни (як-от Німеччина) активно включають українців у свої системи, інші — пасивні. Найбільше викликів пов’язано з освітою дітей, доступом до дитсадків і житлом.

Ринок оренди в багатьох містах перегрітий. Це створює напругу між місцевими жителями та новоприбулими. Ще одна проблема — мовний бар’єр і невизнання дипломів, що ускладнює працевлаштування кваліфікованих українців.